Геномна ДНК – це ДНК, яку одержують з хромосом організму-донора. Оскільки геномна ДНК має великі розміри, перед подальшим використанням вона має бути розрізана на фрагменти, серед яких необхідно ідентифікувати потрібний ген. Розрізання геномної ДНК проводять за допомогою бактеріальних ферментів рестрикції (рестриктаз), які розщеплюють зв’язки між нуклеотидами ДНК у специфічних місцях – сайтах рестрикції. Рестриктаза розрізає ДНК на набір фрагментів рестрикції (рестриктів), які визначаються розташуванням сайтів рестрикції. В генетичній інженерії найчастіше використовують рестриктази, які утворюють на ДНК-фрагментах так звані “липкі кінці”, тобто кінцеві ділянки ДНК, складені тільки з одного ланцюга. Вони несуть неспарені нуклеотиди і можуть утворювати пари з комплементарною послідовністю нуклеотидів, “злипатися”. Прикладом рестриктази, яка утворює “липкі кінці”, може служити рестриктаза EcoRI, яка пізнає на ДНК будь-якого організму паліндромну послідовність:Основні етапи створення захисних комплексів Для наочності може бути побудована графічна крива розподілу. Обираючи метод подрібнення, необхідно керуватись величиною руйнуючого напруження при стисненні полімерного матеріалу. За цим показником полімерні матеріали поділяються на три класи: з низькою (до 10 МПа ), середньою (10-50 МПа) і високою (більше 50 МПа) міцністю. Крихкий або пластичний характер руйнування матеріалу визначає вибір методу подрібнення, головним чином ударом або зрізанням. Очищення гранульованою вуглекислотою Третій – з їдкого натрію або їдкого калію 20 г, тринатрійфосфату 30 г.
